Як винайшли спирт? Що таке “Душа вина”?

Сп’янливі напої людство винайшло кілька тисячоліть тому.

А ось міцний алкоголь з’явився набагато пізніше – у Середні віки. Спочатку винахідники спирту мали зовсім інші цілі. Хімічну формулу питного спирту можна дізнатися у статті https://sunduk-pub.kiev.ua/?p=649.

Хто, коли і навіщо навчився видобувати високоградусну рідину?

Звідки з’явилися ці назви – спирт та алкоголь?

Виморозки

Достовірно відомо, що винокурні та броварні існували вже за 4 тисячі років до нашої ери. Ще до появи сільського господарства люди навчилися отримувати напої з дарів природи, що забродили.

Про існування спирту люди не здогадувалися. Якщо вони хотіли отримати міцніший напій, то вино заморожували.

Температура переходу у твердий стан у спирту нижча, ніж у води. Виставлене на лід вино розшаровувалося. Те, що не замерзло – зливали, отримуючи міцніший алкоголь.

Але він був нечистий, з безліччю домішок.

Як не дивно, але спирт був відкритий у цивілізації, що заперечує вживання спиртного через релігійну заборону.

VIII століття н. називають Золотою епохою ісламу. На Сході формуються сильні мусульманські держави.

При дворі легендарного Гаруна Аль-Рашида служив найкращий алхімік тієї епохи – Абу Муса Джабір ібн Хайян або Джабір, Гебер в європейській інтерпретації.

Людина складної долі, вона отримала від правителя право проводити будь-які експерименти. Як алхіміка його цікавили способи перетворення однієї речовини на іншу. Ні філософського каменю, ні таємниці отримання золота не винайшов. Зате зробив багато супутніх відкриттів. Наприклад, розібрався в природі лугів та кислот, за що його називають батьком хімії.

Джабір розробив і описав прилад із міді, за допомогою якого отримував дистилят із вина. Спирт відрізняє не лише нижчу температуру замерзання. Випаровуватися він починає раніше, ніж вода. Цю властивість Джабір і використовував при створенні апарату, який уловлює конденсат етанолу.

Джабір назвав його «Душею вина».

Алхімік писав, що вважає цю горючу рідину малокорисною, але вірив, що технологія виявиться корисною для науки.

Напій кольору дощу

Приблизно через сто років після Джабір з’явився другий великий арабський хімік і лікар – Мухаммад Закарія ар-Разі. Він побачив, що Душа вина може бути корисною у медицині — для знезараження та виготовлення ліків.

Ар-Разі довів до пуття технології, описані Джабіром. І зробив дистилят якісним, чистим.

Для цього ар-Разі використав темний порошок мінералу стибніту. Арабською він називався «кохль». В результаті дистилят Ар-Разі стали називати “аль-кохлем”, тобто очищеним за допомогою темного сублімованого порошку.

Весь процес отримання етанолу медик описав у трактаті “Секрет”.

Медик бачив призначення алкоголю у лікуванні хвороб.

Невідомо, хто першим здогадався вжити дистилят усередину.

Але є свідчення, що це сталося у той самий період. Сучасник, поет Абу Навас присвячує алкоголю вірш, у якому описує напій кольору дощу, що обпалює ребра.

Пари витають у повітрі

Хоча праці Джабара та Ар-Разі довго не перекладалися європейськими мовами, їхні ідеї поширилися разом із вторгненнями мусульман на Захід. У XII столітті перегонці дистиляту навчали медиків у Салерно.

Слова Джабіра про душу вина переклали латиною як «Spiritus vini».

В результаті в Європі для позначення дистиляту в ході стали зустрічатися термін спирт, калька з арабського аль-кохль і образний вираз – “Aqua vitae”, вода життя.

Майже одночасно в XIII-XIV століттях різні алхіміки Європи описали свої вдосконалені технології. Для вживання виробляти спирт першими стали іспанці.